РЕЗОЛЮЦІЯ міжнародної науково­-практичної конференції “Історія та сучасні виклики непокараних злочинів радянського тоталітаризму проти Церкви”

  • ГО “Європейський християнський конгрес”newsvideopic_naslidki-nepokaranih-zlochiniv-radyanskogo-total042249[1]
  • Українська Православна Церква Київського Патріархату
  • Київська православна богословська академія
  • Українська Греко­Католицька Церква
  • Римо­Католицька Церква в Україні
  • Німецька Євангелічно­Лютеранська Церква
  • Український Інститут Національної Памяті
  • та джерелознавства ім. М. С. Грушевського
  • Національний університет “Острозька академія”
  • Національна академія наук України
  • Інститут української археографії
  • Інститут історії України
  • Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди
  • Відділення релігієзнавства
  • Товариство “Меморіал”

РЕЗОЛЮЦІЯ

Міжнародної науково­практичної конференції “Історія та сучасні виклики непокараних злочинів радянського тоталітаризму проти Церкви”

Київ, 11 червня 2015 р.

Враховуючи концептуальні диспозиції, висловлені під час роботи конференції, її учасники виступили з ініціативою підтримки науковцями, громадськістю та державними інституціями таких базисних положень та пропозицій:

1. Довести до суспільства, урядів та конфесій в Україні та в світі неможливості співіснування сучасної цивілізації в умовах безкарності злочинів проти людства та людяності, які не мають терміну давнини, але через відсутність покарання та приховування інформації породжують іще більші злочини.

2. Визнати, що сучасний світ виявився заручником непокараних злочинів радянського тоталітаризму. Тому повинно відбутись безкомпромісне засудження і невідворотнє покарання злочинів комуністичного тоталітарного режиму в Україні.

3. Активізувати пошук, вивчення, публікацію та популяризацію документальніх джерел з архівів радянських репресивних служб щодо причин та обставин організації політичних репресій проти християнських церков та конфесий.

4. Запропонувати гуманітарним інститутам НАН України розширити тематику дослідження документальних джерел щодо причин переслідування та обставин знищення Української Автокефальної Православної Церкви, Української Греко­ Католицької Церкви, Римо­Католицької Церкви в Україні, а також протестантських Церков та деномінацій.

5. Визначити та оприлюднити імена безпосередніх виконавців злочинів тоталітарної доби. Відповідно створити електронну базу даних на співробітників ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ, які брали участь в репресіях проти священиків і віруючих в 1917–1991 рр. в СССР і УССР. Створити електронну базу даних секретних співробітників, агентів, резидентів та інших осіб, які співпрацювали з спецслужбами УРСР і СРСР під час боротьби з Церквою. Їх прізвища і псевдоніми можна побачити в документах ГДА СБУ, ГДА МВС, ГДА СЗР тощо.

6. Створити електронну базу даних архієреїв, священиків та віруючих, репресованих в 1917–1991 рр. в СРСР і УРСР (Маються на увазі віруючі УАПЦ, РПЦ, УГКЦ, РКЦ, інших релігійних органазацій).

7. Створити базу документів у вигляді інтернет­сайту з електронними копіями архівних документів, фотографій та книг з історії політичних репресій проти Церкви в СРСР і УРСР. (На зразок електронного архіву Українського визвольного руху, який став дуже корисним і популярним ресурсом: www.avr.org.ua).

8. Визнати причетність Московського патріархату в СРСР з часів місцеблюстителя московського патріаршого престолу митрополита Сергія (Страгородського) до злочинів радянського тоталітарного режиму. Справжня Християнська Церква не може йти шляхом політики угодовства та співробітництва з безбожною державою, бо наслідком цього є трансформація та втрата духовності, що ми бачимо на прикладі сучасної Російської Православної Церкви, яка сьогодні активно підтримує проект “Новороссия”, просуває концепцію “русского мира”, інспірує розвиток організацій, що декларують православний фашизм та провадять “канонізацію” Й. Сталіна та В. Путіна тощо.

9. Визнати, що стимульовані тоталітарною владою претензії Московського Патріархату іменувати себе Матір’ю­Церквою для православної України, та зазіхання на статус вселенського першоієрарха не відповідають історичній правді, догматам та канонам Православної Церкви. Цей переступ вже призвів до численних людських жертв в Україні, колишніх республіках СРСР та в усьому світі.

10. Декларувати подальшу політичну та громадянську протидію використанню Християнських конфесій та деномінацій для створення ідеологічного підґрунтя загарбницьких війн, анексій, дестабілізації світу тощо.

11. Стимулювати наукові, церковні, суспільні обговорення проблем вивчення тотожності комуністичної та націонал­соціалістичної ідеологій у церковно­ державних стосунках.

12. Інформувати органи української державної влади, зокрема Раду національної безпеки та оборони, Міністерство юстиції, що зареєстрована на території України релігійна організація “Українська Православна Церква” – вона ж УПЦ – є насправді Російською Православною Церквою в Україні. Привласнення цією структурою назви “Українська” є фальсифікацією, що носить загрозу національній безпеці, підсилює сепаратизм та виправдовує російське вторгнення в

13. Ініціювати створення Чорної книги злочинів сепаратистів, до якої вносити також прояви антирелігійної нетерпимості на Донбасі. Через Спростування інформації про Донбас як нібито споконвічно російсько­православний регіон і поширення історії протестантських, католицьких та інших громад, які існують у краї з моменту заснування міст на Донеччині й Луганщині у XVIII­ХІХ ст.

14.Звернутись до Київської міської Ради, КМДА та міського голови В. В. Кличка з закликом встановити на території Лук’янівської в’язниці пам’ятного хреста на згадку про всіх знищених радянським режимом священнослужителів різних християнських конфесій/

15.Визнати за необхідне гідне завершення виконання заходів по вшануванню пам’яті страченого радянською тоталітарною системою Митрополита УАПЦ Василя Липківського, передбачених Постановою Верховної Ради України No 1570 – V11 «Про відзначення 150 ­ річчя з дня народження митрополита Української Автокефальної Православної Церкви Василя Липківського», а саме: Українському інституту національної пам’яті з урахуванням пропозицій Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України підготувати та видати твори Митрополита УАПЦ Василя Липківського; Київській міській державній адміністрації спільно з Національним заповідником «Софія Київська» вирішити питання щодо встановлення меморіальної дошки настоятелю Софійського Собору (1919­1927 р.р.) Василю Костянтиновичу Липківському по вул. Володимирській, 24.

 

Учасники міжнародної науково­практичної конференції

Список посадових осіб та інституцій, яким надсилається резолюція:

  • Св. Патріарху Київському і всієї Русі­України Філарету
  • Предстоятелю УГКЦ, Верховному Архиєпископу Святославу(Шевчуку)
  • До всіх навчальних закладів УПЦ КП, УГКЦ
  • Вселенському патріарху Варфоломію І (Архондонісу)
  • Предстоятелю УАПЦ митр. Макарію (Малетичу)
  • Предстоятелю УПЦ МП митр. Онуфрію (Березовському)
  • Президенту України,
  • Рада національної безпеки та оборони,
  • Верховна Рада України,
  • Кабінет Міністрів України
  • Міністерство юстиції України
  • Міністерство оборони України
  • Департамент у справах релігій і національностей Мінкультури
  • Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України
  • Інститут української археографії та джерелознавства ім.
  • М. С. Грушевського НАН України
  • Інститут історії НАН України
  • Український інститут національної пам’яті

Комментирование запрещено