Як протистояти російській пропаганді та релігійному радикалізму розглядали на круглому столі в Києві

0 (7)З ініціативи ГО «Європейський християнський конгрес» та за підтримки Української асоціації релігієзнавців в Укрінформі 17 грудня 2015 року відбувся круглий стіл та прес-конференція на тему: «Російська пропаганда та релігійний радикалізм як ключові фактори дестабілізації світу». У заході взяли участь науковці, громадські діячі та журналісти. У доповідях та дискусії розглядали, як протистояти використанню релігії для ідеологізації загарбницьких війн, анексій, тероризму, релігійному радикалізму, які призводять до дестабілізації світу.

Як зазначив Володимир Авер`янов, президент «Європейського християнського конгресу», релігійний радикалізм не може існувати без його підтримки пропагандою. Прикладами такого радикалізму сьогодні є використання російського православ’я для ідеологізації «русского мира», виправдання анексії Криму та війни на Донбасі, а також використання ісламу для виправдання діяльності ІДІЛ (хоча справжнє православ’я і справжній іслам не мають ніякого відношення до радикальних ідеологій).

«Де відбувається радикалізація, там втрачається духовність», — підкреслив             В. Авер’янов, який вважає, що держава повинна докласти зусиль для створення  помісної української церкви. Адже, як доводить американський політолог Збігнев Бзежинський, країна, в якій хоча б 20% релігійних мереж знаходяться під впливом іншої держави, не має справжньої незалежності. Що ж до України, то за даними Національного інституту страте
гічних досліджень при РНБО України, майже 50 % православної мережі в Україні контролюється Московським Патріархатом, який нав’язує своїм вірянам ідеологію держави-агресора — Росії. «Замість того, щоб називатися Українською православною церквою, ця організація повинна називатися Російською православною церквою в Україні», — впевнений голова «Європейського християнського конгресу»,  який закликав Верховну Раду України розглянути та прийняти досі неухвалений законопроект № 1244 від 4.12.2014 р. про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назв організацій, керівні центри яких розташовані за межами України.

Олександр Саган, доктор філософських наук, професор Інститу філософії імені Григорія Сковороди НАН України  зазначив, що православ’я як домінуюча конфесія в Україні теж повинно підлягати під дію законодавства щодо релігійного радикалізму. Адже в ньому є радикальні течії, як і в будь-яких інших релігійних напрямах, і це теж несе вагомі загрози національній безпеці через зв’язок цієї церкви із закордонним національним та релігійним центром.

«Йдеться не про релігійний центр як такий, а саме про національний центр, який продукує і нав’язує своїм вірянам політичну ідеологію, у якій Україна як батьківщина не фігурує ніяк, — пояснив науковець. — Небезпека в тому, що люди, живучі в Україні, фактично не усвідомлюють себе громадянами цієї держави. Таким чином, ми отримали величезний ідеологічний посил, який і до сьогодні живить сепаратистські рухи не тільки на сході, але і в центрі, і на заході України. Це відкритий канал впливу на людей. Отже, треба змусити цей канал закритися, або ввійти в русло тих законодавчих норм, які вже є».

Тетяна Деркач, релігійний публіцист, експерт, у своїй доповіді «Російський православний фашизм» зазначила: «Керівництво російської федерації сповідує таку суспільно-політичну ідеологію, яка близька за термінологією до німецького націонал-соціалізму. Відповідно в РПЦ як панівній церкві РФ оформлюється громадянська релігія,  і РПЦ зараз є обслуговуючою релігійною організацією цього громадянського культу. Настрій вірян РФ формується вже не як базис, а як надбудова до суспільно-політичних настроїв. Говорити з представниками громадянського культу мовою євангельских цінностей фактично неможливо. Маємо головні риси фашизму з підручнику: націоналізм, антилібералізм, традиціоналізм, екстремізм, етатизм, корпоративізм, популізм, мілітаризм, вождізм і підтримка з боку широких верств населення. Усе близьке до фашизму, окрім, хіба що антикомунізму. Чорносотенство, у якому робляться спроби синкретизувати як лівих, так і правих. Але в Україні частина представників УПЦ категорично не сприймає ані ідеології “русского міра”, ані технології перетворення їхнього релігійного життя на громадянську релігію. Це ставить Українську православну церкву перед непростим вибором. Керівництво УПЦ офіційно відріклось від так званої “Руської православної армії”, яка діє на сході Україні. На мою думку, ідеологічну війну РПЦ в Україні вже програло і думка , що за допомогою доброго слова і кольта можна зробити набагато більше, ніж за допомогою доброго слова, тут не спрацювала. Але небезпека суспільного збурення залишається».

Алла Бойко, д.філолог.н., професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, проаналізувала вплив і навела приклади православної літератури із закликами до повалення державного устрою в Україні. «Ідеї так званого “русского мира”, на жаль, поширюються різними видами медіа. Це все почалося десь з 2002 року. Наприклад, у газеті «Русичі», яка виходила в Севастополі масовими накладами, давалися поради Путіну як боротися з українським народом вогнем, мечем і православ’ям. Деякі ЗМІ Московського патріархату займаються відвертою пропагандою ідеї самодержавства, образа імператора, культу особи. Тож необхідно, на мій погляд, створити медіа, у яких велася б контрпропаганда цій загарбницькій ідеології, де б пропагувалися справжні здорові цінності християнські, буддистські й мусульманські, і де б пояснювалося, як вони порушуються».

Переглянути весь хід круглого столу можна на відеозапису.

Прес-служба ГО «Європейський християнський конгрес»

Комментирование запрещено